Michael Wolff. Die Vollständigkeit der kantischen Urteilstafel.
Mit einem Essay über Freges Begriffsschrift. – Frankfurt am Main, 1995. – 340 S.
Робота Міхаеля Вольфа, професора університету Вупперталя (Німеччина), викликала до себе значний інтерес та активізувала ті дискусії, які розпочалися після публікації Клаусом Райхом в далекому 1932 році дисертаційного дослідження під назвою “Повнота кантівської таблиці суджень.” (Reich Klaus. Die Vollständigkeit der Kantischen Urteilstafel, Berlin, 1932 [2. Aufl. 1948], [3. Aufl.1986]). Вказані роботи Вольфа та Райха разом з роботою Рейнхарда Брандта “Таблиця суджень чистого розуму” (Brandt Reinhard, Die Urteilstafel. Kritik der reinen Vernunft, Hamburg 1991.) утворюють, поєднану однією темою, своєрідну “тріаду”, яку сміливо можна зарахувати до класичного надбання кантознавства 20 століття. Сам Вольф засвідчує свою вдячність попередникам, вказуючи при цьому на відмінність того шляху, яким він йде до своїх результатів, а саме обґрунтування повноти таблиці суджень, від шляху своїх попередників. Так, на противагу Райху, Вольф спирається виключно на текст “Критики чистого розуму”, вважаючи на відміну від Райха, що вже перша Критика містить достатній доказ повноти таблиці суджень. В своїй спробі Вольф спирається на дослідження Брандта. Однак при цьому Вольф опирається в основному на аналіз першої та початок другої секції першої глави “Аналітики понять”, тоді як Брандт виходить з аналізу саме другої секції. Райх свого часу, виходячи з того міркування, що текст “Критики чистого розуму” не містить достатнього обґрунтування повноти таблиці суджень, при обґрунтуванні повноти таблиці суджень широко залучав кантівські рефлексії, які не були опубліковані за життя Канта.
Метою своєї роботи Вольф бачить реконструкцію послідовності аргументів, з якими Кант спробував довести повноту таблиці суджень та отримання відповіді на питання, за яких умов досягнутий (lieferte )доказ є переконливим [S.1]. Увага Вольфа до теми таблиці суджень поміж іншого обумовлена її вагою для розуміння таблиці категорій як серця трансцендентальної логіки: “Від систематики та повноти своєї “логічної таблиці суджень” Кант робить безумовно залежним систематику і повноту таблиці категорій, а остання утворює, як відомо, серце трансцендентальної логіки, по суті, навіть центр “Критики чистого розуму”.
Дослідження Вольфа, якщо не брати до уваги додаток – ессе, присвячене критиці кантівської таблиці суджень Фреге, складається з трьох глав.
У першій главі (S. 9-43) Вольф аналізує твердження, які, згідно Вольфа, є іманентними кантівській таблиці суджень. Власне в першій главі і здійснюється Вольфом їх експлікація.
У другій главі (S.45-196) Вольф послідовно витлумачує всі положення першої та початку другої секції першої глави “Аналітики понять”. Вольф розглядає дані положення як такі, в яких Кант подає свою аргументацію щодо доказу повноти таблиці суджень. Саме цей текст дозволяє, як стверджує Вольф, зрозуміти структуру доказу у всіх деталях та обґрунтовано довести ті тези, які, згідно першої глави роботи Вольфа, були встановлені як іманентні кантівській таблиці суджень.
У третій главі, яка має назву “Кантівське поняття формальної логіки”, Вольф розглядає сучасні закиди щодо кантівської таблиці суджень. Головне питання третьої глави, якому поняттю логіки був підпорядкований Кант, коли він приписував таблиці суджень логічну значимість (Relevanz).
М. Вольф вважає, що ключ до кантівської таблиці суджень знаходиться уже в першій секції “Керівництва ….”. Вольф намагається показати, що текст першої секції імпліцитно містить чотири основні логічні функції, які лише специфікуються в другій секції, при цьому друга секція містить не таблицю форм судження, а таблицю функцій.