Контакти: fedorchenko_jura@ukr.net

Персональний сайт Юрія Федорченка

Філософія в сучасному світі.

Філософія завжди була і залишається на сьогодні визначальним чинником європейської культури, європейської освіти, зокрема університетської освіти. За рівнем відношення до філософії у суспільстві можна сміливо судити про інтелектуальний та духовний рівень самого суспільства. Зневага до філософії є ознакою духовного та інтелектуального зубожіння як окремої людини, так і суспільства в цілому.

Яке місце займає філософія в сучасному світі? Чи є потрібною сучасному світу філософія? Ось ті питання, які будуть нас цікавити.

Місце філософії в сучасному світі взагалі визначено багатовіковою інтелектуальною традицією Європи, традицією, з якою ми, українці, частково, а можливо і повністю, втратили зв’язок. Бути європейцем означає поділяти філософські інтенції Платона і Арістотеля, Декарта і Канта. Бути сучасним європейцем означає бути учасником загальноєвропейського діалогу, який був розпочатий ще в античності і триває вже два з половиною тисячоліття. Цей діалог не зводиться до дискусії навколо того чи іншого суперечливого питання. Цей діалог є визначальним для долі європейськості як такої. Цей діалог є діалогом щодо можливості обґрунтування засадничих настанов того світу, в якому ми живемо. То є діалог стосовно європейської конституції, в самому широкому розумінні цього слова. І сучасний діалог, а швидше дискусія, членів Європейського Союзу стосовно європейської конституції є лише відлунням того діалогу, на який ми вказуємо.

Хто ми, сучасні європейці? І чи всі ті, хто географічно належать до Європи, можуть вважатися європейцями? Чи достатньо “приміряти на себе європейський костюм”, щоб відчути себе європейцем?

Європеєць завжди був філософом. Буття європейської філософії і буття європейської культури нерозривно пов’язані між собою вже багато століть. Що ж подарувала європейська філософія світу? Здається, ми знаємо відповідь на це питання. Ця відповідь проста: європейська філософія подарувала світу унікальний досвід філософської рефлексії. Сублімативно-рефлексивний характер європейської культури є тим чинником, який визначив долю не лише сучасної Європи, а й всього сучасного світу.

Життя багатьох великих європейських філософів є життям таких собі світських ченців, не даремно ж багато визначних європейських філософів були не одружені, і поміж них були такі визначальні для європейської філософії постаті   як Платон і Кант, при цьому особливе місце займає цілий пласт середньовічних філософів, які були справжніми ченцями, варто було б лише вказати на Фому Аквінського. Ідею целібату європейські філософи поділяли часто зі своїми більш радикальними братами по вірі: ченцями та священиками. В цьому ми поміж іншого бачимо сублімативну складову європейської культури, особливо з огляду на ту обставину, що саме філософія лежить в основі європейської освіти.

В чому ж полягає рефлексивна складова європейської культури?  Нагадаємо, що рефлексія є мисленням, яке мислить саме себе в своїх началах. Рефлексія завжди направлена на виявлення засад,  принципів, начал. Європейська філософія через філософську рефлексію осмислює самі витоки, джерела, вихідні засади європейської культури, європейського життєвого простору. Результатом такого осмислення і є сучасна європейська конструкція. В основі такої конструкції лежить ідея загальноєвропейської конституції. Така конституція забезпечує необхідність і обґрунтованість загальноєвропейської конструкції. Під конституцією ми розуміємо регіон законодавства для досвіду суб’єкта, під яким ми в нашому випадку розуміємо європейця як такого. А європейця ми вже визначили як філософа.

Філософська рефлексія своїм результатом в соціальній площині завжди мала продукування соціально значимих конституційних засад. Яскравий досвід такого продукування нам пропонує філософія Платона, Арістотеля, Локка, Канта та інших визначних європейських філософів.

Життя європейця є процесом рефлексивного продукування загальноєвропейської конструкції, який обов’язково йде паралельно з рефлексією стосовно загальноєвропейської конституції. Для європейця природнім є дискурс щодо соціальних норм. Такий дискурс відповідає рефлексивній природі європейського життєвого простору. Такий дискурс є також способом конституювання особистості європейця як такого. Все ж не можна не помітити і деякі паралельні негативні тенденції., витоки яких можливо слід шукати в певній природній неспроможності постійно продовжувати  рефлексивний дискурс, а особливо включати до кола його учасників суб’єктів, які б були представниками неєвропейського життєвого простору. За цих умов іншим суб’єктам, тобто не європейцям пропонується приймати вже готові моделі, готові конструкції, які власне пропонуються як конституції. Відбувається така собі підміна конституції певною історично даною конструкцією. Прикладом чого може слугувати так званий експорт демократії в країни так званого третього світу. Ми говоримо про спроби, як правило невдалі, впровадження певних соціальних конструкцій в позаєвропейському просторі (до європейського простору ми зараховуємо звісно і Північну Америку). Таке впровадження веде здебільшого до негативного розвитку процесів в країні-імпортері так званої демократії. Іншим прикладом може слугувати банальне перейняття тієї чи іншої соціальної західноєвропейської  моделі. Показовим тут є приклад такої африканської країни як Ліберія, в якій фактично переписали американську конституцію слово в слово, проте без європейського філософського досвіду рефлексії вона залишається формальною, нежиттєздатною конструкцією. Щось подібне ми бачимо в ряді країн Східної Європи, зокрема в Україні. Україна є яскравим прикладом імпорту так званих демократичних інститутів без достатнього попереднього рефлексивного досвіду, що звісно веде лише до мавпування зі всіма відповідними наслідками такого мавпування.

Філософія в сучасному світі через філософську рефлексію має забезпечувати процес конституювання соціальних інститутів саме на основі рефлексії щодо можливості конституції як такої. За умови фактичної втрати філософської традиції  важко сподіватися на ефективне впровадження в тій чи іншій країні загальноєвропейських, тобто визначальних в сьогоднішньому світі соціальних моделей. Модель звісно можна запозичити, проте користі від такого запозичення буде мало, особливо якщо не поділяються вихідні засади такої моделі, зокрема соціальної моделі. Перейняття досвіду побудови чи розбудови європейських соціальних моделей з необхідністю передбачає досвід філософської рефлексія, який лежить в основі таких моделей, тобто є необхідною умовою можливості їх функціонування. Власне в площині останнього і лежать відповіді на поставлені нами вище питання.     

 

 

Яндекс.Метрика