Diese Analytik ist die Zergliederung unseres gesammten Erkenntnisses a priori in die Elemente der reinen Verstandeserkenntniß. Es kommt hiebei auf folgende Stücke an: 1. Daß die Begriffe reine und nicht empirische Begriffe seien. 2. Daß sie nicht zur Anschauung und zur Sinnlichkeit, sondern zum Denken und Verstande gehören. 3. Daß sie Elementarbegriffe seien und von den abgeleiteten oder daraus zusammengesetzten wohl unterschieden werden. 4. Daß ihre Tafel vollständig sei, und sie das ganze Feld des reinen Verstandes gänzlich ausfüllen. Nun kann diese Vollständigkeit einer Wissenschaft nicht auf den Überschlag eines bloß durch Versuche zu Stande gebrachten Aggregats mit Zuverlässigkeit angenommen werden; daher ist sie nur vermittelst einer Idee des Ganzen der Verstandeserkenntniß a priori und durch die daraus bestimmte Abtheilung der Begriffe, welche sie ausmachen, mithin nur durch ihren Zusammenhang in einem System möglich. Der reine Verstand sondert sich nicht allein von allem Empirischen, sondern sogar von aller Sinnlichkeit völlig aus. Er ist also eine für sich selbst beständige, sich selbst gnugsame und durch keine äußerlich hinzukommende Zusätze zu vermehrende Einheit. Daher wird der Inbegriff seiner Erkenntniß ein unter einer Idee zu befassendes und zu bestimmendes System ausmachen, dessen Vollständigkeit und Articulation zugleich einen Probirstein der Richtigkeit und Ächtheit aller hineinpassenden Erkenntnißstücke abgeben kann. Es besteht aber dieser ganze Theil der transscendentalen Logik aus zwei Büchern, deren das eine die Begriffe, das andere die Grundsätze des reinen Verstandes enthält.

Ця аналітика є розчленуванням всього нашого пізнання a priori на елементи чистого розсудкового пізнання. При цьому слід зважати на наступне: 1) щоб поняття були чистими, а не емпіричними; 2) щоб вони приналежали до мислення та розсудку, а не до споглядання та чуттєвості; 3) щоб вони були первісними поняттями і добре відрізнялися від похідних або складених з них понять; 4) щоб їх таблиця була повною, і вони цілковито заповнювали всю область чистого розсудку. Однак ця повнота науки не може з певністю визнаватися за попередньою калькуляцією агрегату [знань], отриманого лише шляхом спроб; а звідси така повнота можлива лише завдяки ідеї цілого розсудкового пізнання a priori та завдяки визначеного з неї поділу понять, що утворюють цю ідею цілого, та відповідно лише завдяки їх зв’язку в одній системі. Чистий розсудок повністю відокремлює себе не лише від усього емпіричного, однак навіть від будь-якої чуттєвості. Відповідно чистий розсудок є самостійною та самодостатньою єдністю, яка не збільшується жодними зовнішніми доповненнями. Тому сукупність його пізнання утворює охоплювану і визначену однією ідеєю систему, повнота й артикуляція якої може дати критерії правильності та справжності всіх складових пізнання, що входять до неї. Однак вся ця частина трансцендентальної логіки складається з двох книг, з яких одна містить поняття, а інша – основоположення чистого розсудку.