Введенням до метафізичної дедукції категорій слугує коротке введення до першої глави аналітики понять [B91-92], яке розміщено в тексті “Критики чистого розуму” безпосередньо перед першою секцією “Керівництва для відкриття всіх чистих понять розсудку”, а перша секція є вже проведенням метафізичної дедукції. Саме у введенні міститься дуже важливе для розуміння всієї метафізичної дедукції категорій положення, згідно якого “Трансцендентальна філософія має перевагу, однак разом з тим також і обов’язок відшукати свої поняття згідно одного принципу, тому що вони виникають чистими і не змішаними ні з чим із розсудку як абсолютної єдності і відповідно мають бути пов’язані між собою згідно одного поняття чи ідеї. Такий зв'язок дає нам в руки правило, згідно якого a priori можна визначити місце для кожного чистого поняття розсудку та повноту всіх їх разом, в іншому разі все це залежало б від вподобань і випадковості.”

Дане кантівське положення потребує свого прояснення, воно ставить перед дослідником відразу кілька питань, відповідь на які не видається очевидною. По-перше, що слід розуміти під принципом, згідно якого трансцендентальна філософія має відшукати всі свої поняття, і власне як слід розуміти такий принцип? По-друге, чому Кант говорить в цьому положенні не про чисті поняття розсудку, а про поняття трансцендентальної філософії взагалі, і відповідно чи можна ототожнити поняття трансцендентальної філософії і поняття чистого розсудку? По-третє, що мається на увазі під висловом “розсудок як абсолютна єдність”, тобто що слід розуміти під такою єдністю? По-четверте, що означає, що поняття розсудку мають бути пов’язані згідно одного поняття чи ідеї, тобто що слід розуміти під таким поняттям чи ідеєю? По-п’яте, як узгоджується це положення з положенням, яке міститься наприкінці §21?

Відповіді на дані питання є вкрай важливими для прояснення природи метафізичної дедукції категорій. Ми назвемо ці п’ять питань питаннями щодо природи метафізичної дедукції категорій.